Його несвідоме

Monogatari

Його несвідоме

Опівночі, під глибоке рівне дихання моря, в печері засинав молодий музикант. І коли хвиля накривала берег, а місяць ховався за хмари, марились йому кити –  величні вартові плинного світу. Вони краяли могутніми тілами воду й, співаючи дивних пісень жалоби, справляли тризну. За всіма моряками, що не вернулися з туманів у рідні домівки. За солоними днями в кембрійському царстві сирен, де з піни народжуються жінки, а з піску – смагляві чоловіки. За містичними кораблями, чиї щогли вкрилися мушлями, а палуби поросли коралами й ніяка сила не здатна їх звідти віддерти. Музикант засинав і було йому тоді добре…

Приплив